ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ.
СТИЛІ ВИХОВАННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА САМООЦІНКУ ПІДЛІТКІВ

1. Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли бажаної для них значущості в кар’єрі, спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток. Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками. Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.

2. Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.

3. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

4. Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності (С.І.Подмазін).

5 ПРИЧИН, ЧОМУ ПОТРІБНО ЧИТАТИ ДІТЯМ

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
• Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Чи вчити свою дитину давати здачі?В якому віці варто вчити дитину давати здачі?Як навчити правильно відстояти свої інтереси?

1. Дати здачі.
2. Постояти за себе.
3. Навчитися захищатися.
4. Це абсолютно різні поняття.

Дати здачі- це відповісти ударом на удар. Робити це потрібно відразу, або не робити взагалі (як то кажуть, після бійки кулаками не махають). Мета - дати кривдникові зрозуміти, що "до мене краще не лізти". Але діти не завжди правильно розуміють значення цього виразу. Іноді непросто відрізнити агресію від випадковості. Діти, особливо в школі, постійно в русі, вони метушаться, штовхаються, наступають один одному на ноги ... І що ж, на кожен випадковий поштовх або на ногу наступили, у відповідь повинен бути удар? Що вийде в підсумку? Дитина, що неправильно зрозуміла значення слів "дати здачі" буде штовхати всіх підряд. Так, її/його боятимуться, будуть цуратися, приймати за ненормального, але, як не дивно, дитина все одно буде постійно ходити в синцях.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ.
ЗУСТРІЧ З "ВНУТРІШНЬОЮ ДИТИНОЮ"

Зниження рівня тривожності за допомогою графічних диктантів, малюнків під час корекційних занять.

Розвиток навичок позитивної діяльності, дрібної моторики, словникового запасу дитини під час корекційних занять.

Використання дидактичного матеріалу під час корекційних занять з розвитку навичок позитивної діяльності.

ПІСОЧНА ТЕРАПІЯ

ПРО СМОКТАННЯ ПАЛЬЦІВ ДИТИНОЮ.

Розвиток координації рухів, сенсорне сприйняття доріжок, форми та кольору.

ПСИХОЛОГИ РЕКОМЕНДУЮТЬ. ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ДЕ В НЕЇ ПРАВА РУКА, А ДЕ ЛІВА.

Учити дітей розрізняти, де права рука, а де ліва, можна ще значно в ранньому віці, але повністю дитина усвідомить це приблизно в 4–5 років. Оскільки до цього віку дитина сама ще не може визначитися, яка рука в неї є головною, а тому запам’ятати назви сторін важко. Після зазначеного віку визначається провідна руки. Для кращого засвоєння можна проводити спеціальні ігри, що допоможуть дитині краще орієнтуватися в просторі.

1. «Ліворуч-праворуч». Узяти іграшку лівою (правою) рукою і покласти її біля лівої (правої) ноги (руки, вуха).

2. «Фізкультхвилинка» (можна виконувати під час ранкової зарядки). Промовляємо і рухаємося відповідно до вказівок: «Журавлику довгоногий, Покажи мені дорогу! Тупни правою ногою! Тупни лівою ногою. Ліву ручку підніми! Праву руку підніми. Помахай усім, І знайдеш свій дім».

3. «Маленький водій». Знадобиться кермо або іграшкова машинка. Їдемо в машині, коментуючи свої дії: повертаємо ліворуч, повертаємо праворуч.

4. «Овочі — ліворуч, фрукти — праворуч». Картки із зображенням овочів і фруктів слід розкласти відповідним чином.

5. «Світ навпаки». Потрібне велике дзеркало. Стоячи перед ним, необхідно підняти праву руку, потім — ліву. Повернутися до мами і попросити дитину назвати праву мамину руку і ліву, потім пояснити про зворотне зображення.

МАЛЮВАННЯ ДОПОМАГАЄ ДІТЯМ РОЗВИВАТИСЯ і ЯК БАТЬКАМ ПРАВИЛЬНО РЕАГУВАТИ НА МАЛЮНКИ

МАЛЮВАННЯ це перша художня діяльність, якою дитина займається усвідомлено і самостійно. Це не просто веселе заняття, а складний процес, в якому уявному образу або почуттю надають видиму форму. Малювання необхідне дітям, щоб повноцінно розвиватися.

Що ж розвиває малювання?
У ранньому віці, звичайно ж, малювання сприяє розвитку ДРІБНОЇ МОТОРИКИ рук. Під час малювання задіяні рухові, зорові, м'язові і дотикові аналізатори, розвивається зорово-моторна координація, ПАМ'ЯТЬ і зосередженість.

Малювання розвиває творче мислення, тобто КРЕАТИВНІСТЬ, тому що під час малювання дитина створює безліч образів, які можна змінювати на свій розсуд, шукати нові асоціативні зв'язки між предметами і їх зображеннями. Пошук асоціацій і генерація образів- це відмінне тренування творчого мислення.

Малювання відмінно розвиває фантазію і уяву, які є важливими сторонами життя дитини і особливо розвиваються в віці від 5 до 15 років.

УЯВА - це здатність подумки представляти зорові картини. Завдяки цьому людина може переробляти минулий досвід і створювати нові зв'язки між отриманими образами. Чим більше таких зв'язків утворюється в мозку, тим краще розвивається мислення.

ФАНТАЗІЯ необхідна майбутньому дорослому. Вона дозволяє людині робити сміливі припущення, винаходити і створювати щось принципово нове. У малюванні дитині потрібно детально продумати образ до того, як вона зможе його намалювати.

Якщо дитина перестає вигадувати, у неї знижується потенціал творчого мислення, а потім і зацікавленість в мистецтві і творчій діяльності.

Малювання стимулює розвиток СПРИЙНЯТЯ в дитячому віці, змушуючи дитину вивчати об'єкти для зображення і відкривати в них нові якості, яких вона раніше не помічала. Тренується уміння спостерігати і аналізувати об'єкт, що також сприяє розвитку МИСЛЕННЯ, так як всі психічні процеси взаємопов'язані і мають один на одного взаємовплив. Таким чином, за малюнками дитини можна зробити висновки про розвиток моторики та інтелекту.

Малювання впливає на РОЗВИТОК МОВИ. У ранньому віці дитина під час малювання промовляє свої дії ( «зараз я візьму синій олівець і намалюю ...»), що допомагає їй їх усвідомлювати і краще координувати. Батькам дуже важливо уважно слухати розповіді дитини про свій малюнок, ставити навідні запитання про героїв, сюжет і деталі зображення, тим самим стимулюючи розвиток зв'язного мовлення і словникового запасу.

У віці від 7-ми років дуже важливо вигадувати сюжет для малюнка. Багато дітей, звикнувши, що на заняттях з малювання дається певна тема або приклад, починають зазнавати труднощів при самостійному виборі сюжету. Ви, як батьки, можете допомогти дитині, якщо будете частіше водити дитину в музеї, на виставки, театри або навіть, коли гуляєте, йдете в магазин, звертайте увагу дитини на те, що відбувається навколо вас і самі озвучуйте це. І поступово привчайте дитину до того, що кожне цікаве спостереження може лягти в основу нового сюжету для малюнка.

Чим різноманітніше і багатше життєві враження дитини, тим яскравіше і незвичніше буде його фантазія.

Можна влаштовувати домашні виставки з дитячих і спільних робіт, вигадувати назви картин. Такі виставки можна приурочити до якого-небудь свята, щоб діти могли побачити підсумок своїх занять малюванням.

Відсутність малювання збіднює психічний розвиток і говорить про наявність в ньому якихось труднощів і страхів.

За колірною гамою малюнків можна теж зробити висновки про проблеми дитини. Переважання сірих і чорних тонів в малюнках говорить про відсутність життєрадісності і знижений фоні настрою, про велику кількість страхів, з якими дитина не може впоратися самостійно. Яскраві, світлі й насичені фарби свідчать про активний життєвий тонус і оптимізм.

ЯК ПРАВИЛЬНО РЕАГУВАТИ НА МАЛЮНКИ ДІТЕЙ?

За допомогою малювання діти реалізують свій життєвий досвід, переробляють свої переживання і фантазії. Малюнок - це ВНУТРІШНІЙ СВІТ ДИТИНИ і тому треба дуже обережно ставитися до оцінювання малюнків дорослими. Ні в якому разі не можна критикувати малюнки. КРИТИКА є однією з головних причин низької самооцінки і страху помилки. І навіть ПОХВАЛА може згубно позначитися на самооцінці дитини і викликати залежність від думки оточуючих, А дитину треба вчити спиратися не на чужу думку, а на свої власні відчуття, думки і почуття. Тільки так можна виростити впевнену і самостійну людину. Як критика, так і похвала - це теж оцінювання. А так як малюнок - внутрішній світ дитини, він не потребує оцінки.

Якщо до вас дитина підійшла зі своїм малюнком і питає: «Ну як красиво?», Ви можете її запитати: «А тобі подобається? Що тобі тут подобається найбільше? ». Якщо батьки відразу видадуть свою оцінку, дитина не встигне усвідомити своє ставлення, задоволена вона чи ні роботою. Пошукайте в малюнку дитини якісь незвичайні деталі, яких раніше не було, зверніть увагу дитини на це і скажіть: «Як здорово ти це придумала!».

Як краще вчинити мамі, якщо дитина впевнена, що малюнок поганий, не гарний, бездарний? Прийняти почуття дитини, навіть якщо дитина не задоволена своїм малюнком і він їй не подобається. Висловіть свою віру в її майбутніх досягненнях.

Дорогі батьки, не поспішайте з оцінками! Це допоможе вам виростити успішну людину, яка вірить в себе і довіряє власній думці.

Коли підліток дзвонить тобі зі шкільної поїздки в сльозах і каже: «Мене зловили з алкоголем. Що мені робити?». А ти замість «Ото дістанеш, як будеш вдома» , кажеш: «Не переживай. Це не кінець світу. З ким ти? Де? Чи ти в безпеці?».

Коли ти говориш чоловікові: «Піди перевір, чи дихає вона. Вона занадто довго спить». І він замість «Не говори дурниці, думки матеріальні» відповідає: «Я перевірю. Але чого ти боїшся?». І ти обговорюєш з ним свій страх синдрому раптової дитячої смерті, а він тебе обіймає.

Емоційна безпека дитини. Важливий текст, який варто прочитати усім батькам!

Емоційна безпека виглядає так:

Коли ти з жахом вибігаєш з ванної кімнати і лаєшся (майже матом), що туалет перестав змивати… а 4-х річна дитина говорить: «Напевно, це через мене. Я кинула дуже багато паперу. Мені потрібен був картонний рулон. Вибач, будь ласка». І ти замість «Сьогодні ніяких мультиків» відповідаєш: «Добре, спасибі за чесність».

Коли дитина каже: «Я боюся зробити невірний вибір, піти не в той університет. Раптом я пошкодую», і ти замість «У тебе ще є рік, щоб обдумати це важливе рішення, від нього залежить все твоє подальше життя» відповідаєш: «Ти завжди можеш передумати. Помилка – це теж результат. Ми ростемо і наш погляд на себе змінюється».

Коли старша дитина говорять про молодшу: «Коли вона кричить, у мене всередині така злість, така злість…», а ти розуміюче киваєш замість того, щоб нагадати їй, що це твоя сестра і ти повинен її любити.

Як же комфортно жити в домі, де є емоційна безпека. Життя стає абсолютно іншим. У ньому немає місця для страху і злості, натомість є дуже багато підтримки та любові.

5 речей, які діти памятають про батьків все життя

Розвиток мовлення, дітям про зиму. Ознаки зими, зимові розваги, загадки та вірші для дошкільнят.

Розвиток дрібної моторики з практичним психологом в сенсорній кімнаті

Додаткові корекційні заняття з практичним психологом з розвитку дрібної моторики та уваги.

Розвиток дрібної моторики, уваги, спостережливості

Радію, коли дитина розуміє інструкцію та виконує із задоволенням завдання.

Прийшла весна. Працюємо на позитиві.

Розвиток творчих здібностей дошкільнят є запорукою успіху в подальшому розвитку.

Розвиток творчих здібностей в сенсорній кімнаті

Заняття з консультантом (практичним психологом) з метою стимуляції зорового апарату, тактильних відчуттів.