Батькам про дитину із синдромом Дауна

/Files/photogallery/57969d9-syndrom-dauna-girl.jpg

Синдром Дауна є найбільш поширеним генетичним порушенням. Діти із синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою у всіх країнах світу, незалежно від рівня статку та екології. Поява дитини із синдромом Дауна не залежить від способу життя — у всьому винні гени.

Як відомо, кожна людська клітина містить набір з 46 хромосом. Кожна хромосома передає ознаки, які людина успадковує від батьків. Всі хромосоми розташовані парами: половина — материнських, половина - батьківських. У людей з синдромом Дауна в 21-й парі присутня зайва хромосома, тобто у них всього 47 хромосом.

Зазвичай у дитини із синдромом Дауна маленькі вуха та антимонголоїдний розріз очей. Ротовий отвір зменшений, тому язик може виглядати збільшеним. Ніс також невеликий, із розширеним переніссям. Коротка шия, маленькі руки із короткими пальцями.

Синдром Дауна - це не просто зміни звичної зовнішності. Через зміни хромосомного набору порушується клітинний обмін речовин, в результаті страждають багато органів і тканини, у зв'язку з чим у дитини може виявитися вроджений порок серця, бувають порушення зору або слуху, інтелектуальний недорозвиток.

Всі ці захворювання повинні бути вчасно виявлені фахівцями, більшість з них вимагають медикаментозного лікування. З самого початку дуже важливо слухати поради лікарів, неухильно виконувати їхні рекомендації - приймати ліки, при необхідності проходити лікування в стаціонарі, проводити обстеження і процедури. Бо найголовніше зараз - зміцнити загальне здоров'я малюка.

Сам розвиток дітей з цим синдромом, як і здорових малюків, залежить від впливу найрізноманітніших факторів. Це і здоров’я дитини, і догляд за ним, і якість навчання. А у діток, які ростуть в сім’ї набагато більші шанси на успішний розвиток і повноцінне самостійне життя.

Більшість дітей з цим синдромом можуть навчатися ходити, читати, писати і робити все, те що вміють інші діти. Вони гуляють, розмовляють, одягаються та самостійно ходять до туалету, але для цього їх треба спеціально навчити. Вони в змозі освоїти багато чого з того, що роблять звичайні діти, - якщо вчасно зайнятися їхнім розвитком. І саме батьки - перші, хто повинен їм у цьому допомогти.

Поради для сім'ї з дитиною із синдромом Дауна

Незважаючи на те, що такі діти повільно розвиваються, вони дуже товариські, добродушні і безпосередні.

Віддаватися розпачу ніколи. Ви потрібні своїй дитині терплячими, сильними, люблячими, впевненими. Необхідно зрозуміти, що ви змінити в змозі, а що ні, і не розпорошувати сили на помилкові дії. Ваша мета навчити дитину жити повноцінно, активно, самостійно і отримувати радість від життя.

Головне при спілкуванні з дитиною - це не порівнювати її з іншими дітьми. Вона особлива, тому сприймає світ трохи інакше.

Не женіться за досягненнями і пам'ятайте, що, навантажуючи дитину понад міру, ви, замість того щоб крок за кроком спонукати її рухатися вперед, породите у відповідь протест. Якщо ви хочете добитися хорошого результату, то повинні бути дуже уважні й чутливі до свого малюка, вміти зрозуміти момент, коли він готовий до взаємодії, коли чекає і бажає нашої допомоги.

У перший рік життя дитини основний її досвід – це досвід спілкування з оточуючими людьми. Вона бачить і чує все, що відбувається навколо, відчуває дотики, відчуває запахи. Малюк пізнає своїх близьких, встановлює контакт очима, посміхається, лепече. Дітки з синдромом Дауна практично не відрізняються від своїх однолітків у цьому віці. У цей період (як, втім, і інші) дуже важливо, що б дитина відчувала контакт з вами: доторкання до нього, беріть на руки, розмовляйте з ним. Ви помітите, що дитина із задоволенням іде з вами на контакт – вона шукає вас очима по кімнаті, посміхається вам, радісно агукає.

Гірше йдуть справи з руховим розвитком. За рахунок зниженого тонусу м’язів, більшість таких малюків пізніше починають перевертатися, сидіти, повзати і ходити. Це обмежує їхній досвід пізнання навколишнього світу, що, в свою чергу, зумовлює затримку психічного розвитку. Суттєво зменшити це відставання допоможе застосування відповідних фізичних вправ на першому році життя малюка.

Важливим етапом у розвитку дитини є становлення мови, яка стає провідною ланкою у формуванні в подальшому його нервової діяльності. У віці 2-3 місяців малюки зазвичай «гулять», у другому півріччі починають вимовляти окремі склади, а до року, як правило, знають близько 5-10 слів. Діти вчаться говорити шляхом наслідування оточуючим. Крім того, вони повинні навчитися розуміти значення слів. Для цього необхідно вимовляти назву дії або предмета, вказуючи на них. Дуже скоро для малюка це може перетворитися в захоплюючу гру, в якій він буде тикати пальчиком в усі предмети для того, щоб ви називали їх, або ж сам буде відповідати на ваші запитання.

Чим ви можете допомогти своїй дитині?

У першу чергу, оточіть її своєю любов’ю і турботою, але не обмежуйте її свободу своєї гіперопікою.

Не шукайте в поведінці дитини будь-яких відхилень, адже всі діти по-різному проявляють свої почуття. Пам’ятайте, що її основні потреби не відрізняються від потреб будь-якого іншої дитини.

Поспілкуйтеся з батьками дітей з синдромом Дауна, їхні поради допоможуть вам у заняттях з малюком, а позитивний досвід додасть впевненості.

Постійно займайтеся з вашою дитиною, використовуючи при цьому її сильні якості – хороше зорове сприйняття і здатність до візуального навчання.

Для зміцнення м’язів кисті корисні малювання, ліплення пластиліном, конструювання, сортування дрібних предметів, нанизування намистин.

Чим більше і емоційніше ви будете спілкуватися з немовлям, тим швидше він почне вас наслідувати, швидше посміхнеться і нарешті виголосить свої перші звуки.

Після року ви можете починати усвідомлено спілкуватися з однолітками. Першим майданчиком для спілкування та знайомства може стати пісочниця.

На третьому році життя ваші соціальні контакти можуть істотно розширитися. По-перше, це може бути спеціалізований дитячий сад, де малюк буде знаходитися в невеликій групі під наглядом вихователів та корекційних педагогів. Але це може бути і звичайна міні-група, що займається за сучасними навчальним системам. З раннього віку слід регулярно проходити заняття з логопедом та вчителем-дефектологом для того, щоб максимально розвинути мовленнєві навички та покращити спілкування.

Намагайтеся розширювати коло спілкування вашої дитини, адже ще одна його сильна сторона – це здатність наслідувати поведінку однолітків і дорослих, вчитися на їх прикладі.

Звичайно ж, не все у вихованні дитини для вас буде легко. Щоденні інтенсивні заняття вимагають великої праці і терпіння. Не завжди ви зможете досягти 100% бажаного результату. Але скільки радості вам будуть приносити нехай навіть маленькі перемоги вашого малюка! А їх при бажанні і наполегливості буде чимало!

Успіхів вам і малюкові!

Кiлькiсть переглядiв: 166