Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) наголошується на необхідності вдосконалення освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в системі закладів суспільного виховання, забезпечення їхньої повноцінної життєдіяльності та соціальної адаптації, розвитку адаптаційних можливостей.
Діти з відхиленням психофізичного розвитку мають, як відомо, недостатньо розвинену здатність до соціальної адаптації, яка обмежує їх інтеграцію в соціум. З огляду на це необхідно впроваджувати заходи щодо поліпшення стану соціальної адаптації, особливо вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності.
Вирішенню проблеми розвитку й адаптації дітей із психофізичними порушеннями приділяють увагу вітчизняні вчені. У своїх працях вони переважно наголошують на труднощах адаптації до процесу навчання цієї категорії дітей. Проте поза увагою залишається така важлива складова соціальної адаптації як формування мовленнєвої компетентності учнів.
Ці вимоги до сучасної педагогіки набувають особливої сили, коли мова йде про спеціальну школу. Як правило, словник дитини, що приходить до першого класу спеціальної школи, бідний, звукови- мова нечітка. Мовлення маловиразне, монотонне, аграматичне, дифузне.
Найхарактернішими рисами дітей з вадами інтелекту і мовленнєвого розвитку є:
* інертність нервових процесів;
* слабкість активного гальмування, з чим пов’язана імпульсивність одних дітей і загальмованість інших;
* загальний недорозвиток розумових дій.
Як наслідок, у дітей нестійка, послаблена увага, недостатність процесів аналізу та синтезу. Все це обмежує розширення життєвого досвіду дитини, розвиток його інтересів на потребу в спілкуванні з іншими.
Спеціальна школа не може стояти на узбіччі життя. Нові цілі шкільної освіти впроваджують нові пріоритети навчально-виховного процесу.
Ми повинні пам’ятати слова Л. С. Виготського про те, що розумово відсталий учень «принципово здібний до культурного розвитку, принципово може виховати в собі вищі психічні функції, але фактично виявляється часто культурно недорозвиненим і позбавленим цих функцій».
Вищі психічні функції (вищі форми пам´яті, мислення, характеру), за теорією Л. С. Виготського, — це продукт культурного розвитку. Отже, потрібно поставити дитину в такі умови, щоб вона не тільки навчалась читати та писати, а й духовно, культурно розвивалась.
На наш погляд, досягти позитивних зрушень у цьому напрямку можливо, якщо взяти за основу інтеграційний підхід, за якого навколо однієї ідеї групується кілька предметів.
Необхідною умовою інтеграційного підходу є тісний зв’язок учителя з логопедом. Заняття з логопедії в допоміжній школі мають комплексний характер. На кожному з них формуються або вдосконалюються мовні навички, зокрема звуковимова, і на їх основі розвиваються мовленнєві вміння. Критеріями сформованості таких навичок є швидкість і правильність виконання мовних операцій.
Ось чому робота логопеда допоміжної школи як складова частина всієї системи корекційно- го впливу повинна бути спрямована не тільки на вироблення правильної звуковимови, але, насамперед, на розширення знань та уявлень про навколишню дійсність, накопичення соціального досвіду, розвитку пізнавальної діяльності і активності учнів.
Система мовних вправ має бути спрямована на розв’язання основних корекційних завдань, зокрема на подолання тих дефектів, які перешкоджають навчанню цих дітей, розумінню ними значення слів, граматичних категорій і понять, розумінню мови і збільшенню на цій основі обсягу імпресивного мовлення, збагаченню словника, подоланню аграматизму.
На наш погляд, існує цілий ряд вправ, які можна використовувати для розвитку навичок мовлення.
Для відпрацьовування дикції учнів на уроках логопед і вчитель широко використовують скоромовки. Вивчення скоромовок допомагає формувати мовний апарат дитини, привчає до складних поєднань звуків. Читання, вивчення скоромовок з відпрацьованими складовими структурами допомагає в роботі з учнями як вчителю, так і логопеду не тільки навчати дітей правильно вимовляти звуки, але й свідомо читати.
Скоромовки можна використовувати на початку занять як мовленнєву гімнастику для тренування. Промовляння хором скоромовок і чистомовок — це не гра: артикуляційні вправи концентрують увагу школярів, налаштовують на урок української мови, сприяють розминці мовного апарату
Щоб мовлення дитини було виразним, чітким, треба її навчати володіння артикуляційним апаратом, говорити енергійно, чітко, легко й весело.
Рекомендуємо правила роботи над скоромовками:
1. При індивідуальній роботі з учнем.
хЛогопед повільно читає скоромовку.
хПропонує учневі подумати, про що говориться у скоромовці.
хПропонує прослухати, які слова звучать однаково.
хУчень промовляє скоромовку повільно уголос, намагається запам’ятати.
хУчень промовляє скоромовку пошепки кілька разів: спочатку повільно, потім швидше.
хПісля цього промовляє скоромовку кілька разів у прискореному темпі.
хНаприкінці можна влаштувати змагання учня і логопеда: хто швидше та чіткіше вимовить скоромовку.
2. При груповій роботі.
хУчитель читає скоромовку, чітко артикулюючи.
хУчні слухають та повторюють скоромовку кілька разів, намагаючись запам’ятати.
хЗа вказівкою вчителя школярі хором повторюють, намагаючись точно відтворити те, що почули.
хПотім два-три учні самостійно промовляють належний текст.
Приводимо приклади скоромовок для відпрацювання дикції учнів, які можуть використовувати на уроках як вчитель, так і логопед.
Скоромовки на автоматизацію губних звуків
Звук [б]
Бором брів бобер до брата борошна собі набрати,
Бо бобриха й бобренята Будуть булі виробляти.
Біля броду бусол ходить, бусленя з собою водить.
Звук [в]
Варка варила вареники,
Василь взяв вареника,
Варка Василя варехою,
Василь Варку вареником.
Віл везе важучий віз —
вовну, вату, верболіз,
вперся віл, і впало з воза
вісім в’язок верболозу.
Звук [п]
Павло полов поле,
Піймав перепела в полі.
Перепілка — пух з віса! — переполошилася...
Петрусь на баяні гає,
Полю та Павлика розвеселяє.
Прилип Пилип, Пилип прилип,
Прилип Пилип, прилип Пилип.
Пилип прилип, прилип Пилип,
Прилип, прилип Пилип, Пилип.
Скоромовки на автоматизацію передньо-язикових звуків
Звук [д]
Дід Додон в дуду дудів,
Діму дід дудой задів.
Дим димить із димаря,
Вкрилась димом вся земля,
Дим-димище, не дими.
Дятел дуб довбав,
Та не додовбав.
Звук [т]
тракториста і трактора різні характери:
Трактор бурчить — тракторист мовчить,
Трактор мовчить — тракторист бурчить.
Тигр промовив до тхора:
Тхоре, де тхорів нора?
Скоромовки на автоматизацію та
диференціацію свистячих та шиплячих звуків
Звук [c/с´]
Сом сердитий спить на сонці,
Сивий вус сховав в котомці.
Спить старий сердитий сом.
Сниться сому сьомий сон.
Сіла сова з совенятками
В совиній долині.
Сонячний зайчик спати лягає,
Скраю подушки світло дрімає.
Сонце спить, світанок спить,
Сом смачним сніданком снить.
Сам прокидається, скочить із хати
Сонечку-мамі сон розказати.
Звук [з/з´]
Зайчик зілля з’їв у Зіни,
Захотів заїсти сіном.
Зіна зойкнула у сінях:
— Де ж узяти зайцю сіна?
Заєць зяблика зустрів:
— Зебру зжер! Зміюку з’їв!
Зяблик зойкнув: — Значить, заєць — Задавака і зухвалець.
Диференціація звуків [с—з]
На засніженій землі видно зайченят сліди.
Сік із берези тік,
Стік із берези сік.
Звук [ш]
Шило шубку Шурі шило,
Шовком, шерстю шви обшило. Вийшла шубка прехороша Нашій Шурі на порошу.
Маші каша надоїла.
Маша кашу не доїла.
Машо, кашу доїдай,
Матусю ти не ображай!
Диференціація звуків [с-ш]
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
— Ти не вмієш так, як я,
Так, як ти, не вмію я.
Пошили сину шовкову сорочку. Старшому сину пошили свитину. Молодшому сину пошили сині штани.
Звук [ж]
Моржі лежать, моржат сторожать.
Моржі прибережні — сторожі обережні.
Бо в сніжнім безмежжі — стежки ведмежі.
Жовте жито жук жував І з Женею жартував.
Жартом, жартом — і у Жені Жвавий жук живе у жмені.
Диференціація звуків [з-ж]
Женя з бджілками не дружив, Завжди Женя бджіл дражнив.´
Женю бджоли не жаліли Він дражнив — той нажалили!
Знай!
Скаче, плаче жабенятко.
Змерзли в нього ноженята.
Де ж йому в ріці та знайти штанці? Тепленькі, зелененькі та в... цяточку!
Диференціація звуків [ш-ж]
Вибіг Гришка на доріжку,
На доріжці сидить кішка.
Взяв з доріжки Гришка кішку,
Хай піймає кішка мишку.
Скоромовки на автоматизацію африкатів
Звук [ч]
В чаплі чорні черевички,
Чапля чапа до водички.
Хочеш їсти калачі — не лежи на печі.
На печі смачні та гарячі пшеничні калачі.
Чубата чапля, чваньковита,
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити Не хоче — трішечки чудна!
Звук [ц]
Летів горобець,
Сів на хлівець,
Як вийшов стрілець,
То утік горобець.
Напекли млинців, Позвали кравців,
А кравець за млинець — Та й побіг у танець.
Диференціація звуків [ц-ч]
Тигр ричить, ричить тигриця — Пролетіла низько птиця: Фур-р-р...
Чапля ціпом молотила,
Воду цеберком носила,
На вечерю чай варила.
Цвірінчить горобчик,
Сів спочить на стовпчик. Горобчик цвірінчить,
На стовпчик сів спочить.
Звук [ш:]
Щигли в кущах пищали, Щоранку сповіщали:«В кущах вітрище сище, Гуляє морозище».
Я продам усі дощі, Лопухам куплю плащі,
А навіщо їм плащі,
Коли продано дощі?
Скоромовки на автоматизацію звуків [л] та [р]
Звук [л]
Летіла лелека — ти бачиш далеко,
Летіла лелека — заклекотіла до лелеченят.
Мила мила мишку молом,
Мила моли упустила.
Упустила Мила мило,
Мишку милом не домила.
Алла липку не вгляділа:
Липка листя загубила.
3 липки листя не опало —
Липку кізки общіпали.
Звук [р]
Терпку редьку терка терла,
Терпка редька в горлі дерла.
Стерли редьку, мокрій терці
Треба висохти на жердці.
Мурлика муркоче —
Морозива хоче.
Муркоче руденький —
Замерзнеш, дурненький.
Подібні три брата:
Кіндрат — на Панкрата,
Панкрат — на Марата,
Марат — на Кіндрата.
Похмуро плещуть хвилі в морі,
Пливе на північ пароплав.
В пургу і в шторм в морськім просторі
Він путь до пристані проклав.
Не турбуйте курку —
Клює курка крупку.
Не клюй, курко, крупку,
Не кури, котко, люльку.
Розвиток мовлення — це процес складний, який може давати позитивні результати, за умови якщо роботу проводить не тільки логопед, вчитель, а й вихователь. Для цього необхідно використовувати ті можливості, які приховуються в спілкуванні, що виникає в процесі спільної роботи дітей під керівництвом педагогів. Вирішенню завдань корекції та розвитку мовлення розумово відсталих учнів допомагає позакласна робота вихователя, яка є продовженням роботи на уроці.
Досвід показує, що при даній системі роботи, яка спирається на послідовність, тренування та єдність емоційної, розумової та мовленнєвої діяльності, мова дітей стає кращою, збагачується словниковий запас, зникає страх мовленнєвого спілкування, розвиваються життєво важливі компетенції, що запобігає вирішенню головної мети корекційно-виховного процесу у спеціальній школі — соціальній адаптації школярів, залученню їх до повноцінного суспільного життя.