На дошкільному етапі у більшості дітей ще відзначається неправильна звуковимова. Можна виявити дефекти вимови свистячих, шиплячих, сонорних звуків "р" і "л", рідше - дефекти пом'якшення, дзвінкості і йотації.
Протягом періоду від 3 до 7 років у дитини все більше розвивається навик слухового контролю за власною вимовою, вміння виправляти її в деяких можливих випадках. Іншими словами, формується фонематичне сприйняття.

Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш поширена форма висловлювань в цьому віці - просте поширене речення.Дитина повинна диференціювати всі звуки, тобто у нього має бути сформовано фонематичне сприйняття. До цього ж часу закінчується формування правильної звуковимови і дитина говорить зовсім чисто.

До 5 років життя діти відносно вільно користуються структурою складносурядних і складнопідрядних речень.Починаючи з цього віку, висловлювання дітей нагадують коротку розповідь. Під час бесід їхні відповіді на питання включають в себе все більшу і більшу кількість речень.

В п'ятирічному віці діти без додаткових питань складають переказ казки (оповідання) з 40-50 речень, що свідчить про успіхи в оволодінні одним з важких видів мовлення - монологічним мовленням.

В цей період значно поліпшується фонематичне сприйняття: спочатку дитина починає диференціювати голосні і приголосні звуки, далі - м'які і тверді приголосні і, нарешті, - сонорні, шиплячі та свистячі звуки.

Протягом дошкільного періоду поступово формується контекстне (абстрактна, узагальнена, позбавлена ​​наочної опори) мовлення. Контекстне мовлення з'являється спочатку при переказі дитиною казок, оповідань, потім при описі яких-небудь подій з його особистого досвіду, його власних переживань, вражень.

Кiлькiсть переглядiв: 181